​

Готовність дитини до навчання в школі

Сьогодні проблема готовності дитини до навчання в школі в нових сучасних умовах посідає одне з важливих місць у зв’язку з переходом на нову систему навчання. Дуже важливо, щоб малюк на початок навчання в школі був готовим учитися, що характеризується таким поняттям, як «шкільна готовність». Воно означає, що готовність до школи — це не тільки вміння читати, писати та додавати цифри. Психологи та педагоги визначають кілька складових шкільної готовності, про які батьки, на жаль, часто забувають. Адже шкільне життя навіть найрозумнішої, але психічно ще не готової до навчання дитини, може скластися досить проблематично. Існує два основних критерії готовності дитини до школи — фізична та психологічна готовність. Що можна сказати про фізичну зрілість малюка шести років. Дуже рідко можна зустріти дитину у віці шести років, яка фізіологічно готова до навчання в школі. Якщо у дитини існують будь-які логопедичні проблеми, підвищена хворобливість, знижений імунітет — у шість років до школи йти не можна. Що стосується психологічної готовності, то вона, в свою чергу, складається з інтелектуальної, емоційної та соціальної готовності.

Інтелектуальна готовність

Для малюка шести років — це здатність концентрувати свою увагу, вміння виокремлювати фігуру із загального фону, установити зв'язок між явищами та подіями, вміння дитини не просто запам’ятати матеріал, але й залучити до цього своє логічне мислення. До інтелектуальної готовності, на думку психологів, належить і розвиток дрібної моторики руки, який інакше кажучи називається ще і роботою дрібних м’язів руки. Вона (робота) має значення не тільки для навчання дитини письму, але й для розвитку мовних навичок. Оцінити рівень розвитку моторики ви можете за тим, як дитина малює, вирізає, користується столовими приборами. А можна намалювати на аркуші паперу звивисту лінію і попросити малюка за допомогою олівця «допомогти» метеликові зібрати нектар із квіточок. Якщо він веде олівця точно по лінії, то з дрібною моторикою все гаразд. Важливо, яким рівнем розвитку мовлення володіє дитина. Тут ви можете використовувати переказ почутої історії або розповідь за картинками.

Прочитайте малюкові коротку розповідь, усього шість або сім речень, і попросіть переказати. Можете показати 6—7 послідовних картинок, за якими дитина могла б скласти маленьку історію. Ви повинні оцінювати вміння малюка будувати речення, узгоджувати слова, зв’язність мовлення, логіку розповіді, вміння вибудовувати сюжетну лінію (є початок, середина і кінець). Щоб перевірити концентрацію уваги, можна дати дитині невеликий друкований текст і попросити закреслити в ньому всі літери «і». А потім подивитися, скільки рядків вона опрацювала, як довго змогла утримувати увагу. У нормі малюк повинен працювати 10 хвилин і встигнути проглянути 5—7 рядочків.

Емоційна готовність

Емоційна готовність означає вміння дитини не брати до уваги свої імпульсивні реакції, а вміння тривалий час виконувати роботу, що не дуже подобається, тобто у малюка повинна бути досить високо розвинена довільність поведінки. Спершу давайте відповімо на запитання: «Чи вміє дитина дотримуватися встановлених правил і кон­тролювати свої дії?» Згадайте смішну дитячу гру «Так і ні — не говорити, чорне і біле — не носити». Пограйте з малюком в неї, і ви зможете визначити, чи достатньою мірою розвинений у нього рівень самоконтролю. Умова гри проста — дитина, відповідаючи на запитання, не повинна говорити «Так» чи «Ні». Запитання можуть бути різноманітними: «Ти любиш морозиво?», «Ти коли-небудь їздив на потязі?» тощо. Запитань, як правило, повинно бути не менше ніж десять. Якщо на більшість із них малюк відповідає, дотримуючись правил гри, то це означає, що в нього високий рівень самоконтролю.

Соціальна готовність

Соціальна готовність — це готовність, що містить потребу в спілкуванні з однолітками, уміння ладнати з дітьми у колективі, слухати вчителя і дотримуватися його вимог. Зверніть увагу на те, чи бере участь дитина в грі інших дітей, чи ділиться з ними іграшками або солодощами. Важливо і те, чи може дитина слухати інших, не перериваючи їхні розповіді, чи дотримується вона черговості, якщо цього вимагає та або інша ситуація. Звісно, що всі діти різні, тому необхідно намагатися піднімати рівень емоційної, інтелектуальної та соціальної готовності дітей шестирічного віку, щоб потім у майбутніх першокласників в школі не було непотрібних зайвих проблем, які будуть тільки шкодити перш за все таким, так би мовити, проблемним дітям, а також представляти потенційну загрозу для всіх оточуючих.

Отже, яким повинен бути вік дитини, яка йде до першого класу? Адже іноді до початку вересня малюкові може не вистачити всього лише одного або двох місяців. А якщо не віддати його цього року, то тоді наступного року виявиться, що він у класі найстарший. Тому треба, щоб на 1 вересня дитині повинно виповнитися повних шість років. Адже для малюка в цьому віці кожен місяць — це майже ціле життя.

У багатьох школах, перш ніж дитина буде зарахована до 1-го класу, вона повинна пройти тестування. Батьків турбує те, що від маленьких дітей, яким ледве виповнилося шість років, вимагають неможливого. Ці батьки мають рацію — вимоги до нинішніх шестирічок значно завищені. Варто пригадати наше дитинство, коли у сім років ми ще гралися у ляльки і машинки, і ніхто не вимагав від нас широкого кругозору, вміння лічити і читати. Але, на жаль, із цим навряд чи можна щось удіяти. Порада єдина — шукайте школу, де до дітей ставляться гуманно і де тестування не перетворюється на академічний іспит. Сама процедура тестування може різнитися, тому що єдиних правил визначення шкільної готовності не існує. Як правило, із дитиною спілкуються шкільний психолог і той учитель, який набирає перший клас. Рідше у тестуванні бере участь учитель-методист початкової школи. Він може приєднатися до діагностики у тому випадку, якщо вчителя чи психолога щось бентежить.

 

Буде добре, якщо дитина перед вступом до школи знатиме:

своє прізвище, повне ім’я та по батькові; 
свою дату народження; 
свою домашню адресу; 
своє місто та його головні виз­начні пам’ятки; 
назву країни, в якій дитина живе; 
пори року (їхню послідовність, місяці, основні прикмети кожної пори року, загадки й вірші про пори року); 
назви свійських тварин, їхніх дитинчат; 
назви видів транспорту (наземний, повітряний, водний); 
назви одягу, взуття і головних уборів; 
назви овочів, фруктів і ягід;
назви зимуючих і перелітних птахів; 
назви геометричних фігур; 
назви домашніх меблів; 
назви кухонного посуду та столових приборів; 
назви найбільш простих харчових страв; 
назви предметів особистої гігієни. 

Буде добре, якщо дитина перед вступом до школи вмітиме:

вільно орієнтуватися в просторі та на аркуші паперу; 
повно й послідовно переказувати прослухану розповідь, складати її за картинкою, запам’ятовувати та називати; 
розрізняти голосні й приголосні; 
ділити слова на склади (за допомогою ударів, за кількістю голосних звуків); 
визначати кількість і послідовність звуків у словах, наприклад: будинок, рука, суп; 
вільно лічити від 1 до 10 і навпаки, виконувати арифметичні дії в межах 10; 
добре володіти ножицями (різати, вирізати по контуру); 
володіти олівцем (без лінійки проводити вертикальні і горизонтальні  лінії, малювати геометричні фігури, акуратно зафарбовувати, штрихувати, не виходячи за контури предметів);
відтворювати зразок; 
працювати за правилом. 

 

Як зацікавити дитину читати

1.  Давайте хороший приклад вашій дитині, показуючи їй, як вам подобається  читати.   Тримайте  вдома велику кількість  книг та журналів. Нехай ваша дитина побачить вас за читанням.

 

2.  Дайте дитині подивитись вашу книгу. Читайте їй вголос або дозвольте їй прочитати вам.  Визначте певний час і місце для читання.

 

3. Регулярно відвідуйте бібліотеку.   Покажіть   вашій дитині,   як бібліотека працює    і де дитина може знайти свої улюблені книги.

 

4. Приносьте  своїй дитині книги, які задовольнять її індивідуальні .потреби, наприклад     такі,   як   спортивні   змагання, тварини   чи балет, включаючи художню і документальну літературу.

 

5. Зацікавте  дитину яким-небудь хобі чи діяльністю, яка потребує читання та подобається їй.   Конструюйте,   готуйте їжу,   грайте   в настільні    ігри,  оскільки такі заняття потребують, щоб дитина виконувала інструкції.

 

6. Заохочуйте ваших дітей до листування зі своїми однолітками. Ними  можуть  бути друзі,  які  переїхали далеко,  далекі родичі, просто друзі.

 

7. Організуйте пошук скарбів. Заховайте якусь річ, наприклад, нову книгу, а потім пишіть письмові підказки , які приведуть дитину на це місце.

 

8.  Заплануйте екскурсію в зоопарк, цирк, музей т.п. Знайдіть книги, як з цим пов'язані і поділіться ними з вашою дитиною.

 

9.  Заохочуйте вашу дитину складати різні історії і записуйте їх в той час, коли вона їх розповідає. Зробіть її власну збірку оповідань, записуючи історії і додаючи власні малюнки. Пізніше ваша дитина зможе читати свою   книгу вам, другу, молодшому брату чи сестрі.

 

10.  Якщо ваша дитина - неохочий читач, вигадайте гру в читання буденних речей, таких, як коробки з-під каші, наклейки, старі листівки,  комікси,  програми телепередач. На холодильнику чи родинній інформаційній дошці лишайте повідомлення, які можуть її зацікавити.

 

 

Як стимулювати навчання дітей?

 

ПОРАДИ НА КОЖЕН ДЕНЬ

 

1. Повідомляти дітям інформацію про ті справи, які плануються.

2.Час від часу пропонувати дітям вибирати, з якого завдання починати займатися.

3.Просити про допомогу в тих чи інших справах, що стосуються навчання.

4.Часто висловлювати дітям подяку.

5.Запрошувати дитину до оцінювання зробленого.

6.Підводити підсумки спільної діяльності.

7.Признавати в разі необхідності, свої помилки.

8.Пояснювати час від часу причини невдач.

9.По можливості давати дитині можливість вибору матеріалів (2 - 3 задачі одного плану, 2-3 оповідання і т.д.).

10.Пропонувати свою допомогу.

11.Під час оцінювання звертати особливу увагу на старання, наполегливість, творчі підходи, самоконтроль, здатність знаходити і виправляти свої помилки.

12.Надавати суспільної значимості пізнавальним успіхам своєї дитини (конкретизуючи їх): вітати, розповідати родичам і друзям

 

 

Тест для батьків майбутніх першокласників

 

Чи готова дитина до школи ?

 

 

• Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

• Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато

дізнається й навчатися буде цікаво?

• Чи може Ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?

 • Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

• Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

 • Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів? • Чи вміє вона відміняти іменники за числами?

• Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами? • Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і назад?

• Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

 • Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?

 • Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

• Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

• Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

 • Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

 • Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

 • Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

• Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

 

Кожна позитивна відповідь оцінюється в 1 бал. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту.

 

Отже, якщо їх:

15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10 – 14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли "ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але пам’ятайте, що всі ми – учні у школі життя.